Довіра до Бога – це основа щасливого, радісного життя людини. Щоб досягти цієї довіри, потрібно відкрити своє серце Святому Духу в собі. Саме такій концепції Всевишній відповів очікуванням та бажанням нашої героїні.
Це свого роду сповідь, інтимна і прониклива розповідь про про життя талановитої жінки-художниці, яка стикнулася з певними проблемами, у пошуку їх подолати. Про шкалу емоційної тональності, образ магії та проект щастя – далі, разом з Анною Діденко.
- Чи вірите Ви в те, що образи картин впливають на долю людей?
У мене таке було. В інституті захищала свою дипломну роботу за художнім твором Оксани Забужко «Казка про калинову сопілку». Хто читав цю повість, той знає сюжет. Там показана трагічна кульмінація, коли сестра сестру вбиває, а сама божеволіє. Ця робота мені далась важко. У мене був тяжкий період після цього. Згодом провела для себе паралель, що краще такі твори взагалі не малювати. З позитивних композицій, - можу сказати, що не чула, щоб на когось чудотворно вплинули мої репрезентації. Але помітила, коли продавала свої полотна, що переважно їх купували закохані пари. Дружні сім’ї, які щиро люблять один одного. Саме парні роботи – портрет чоловіка і жінки, дуже класно купували. Можливо, люди мають собі в уяві, що це пара і якась гарна доля. І вірять. В моєму особистому житті був випадок, коли мені такий образ допоміг. Я довгий час не могла завагітніти. Моя подруга була в Чехії і потрапила до якогось костьолу, де продаються маленькі фарфорові фігурки хреста. За повір’ям, на ньому треба пошити одяг жінці, котра хоче мати дитину. І вона мені привезла цю фігурку, хоча я не просила її про це взагалі! Я просто поділилась з нею, що маю таку проблему. Вона мені привезла цього Ісусика і каже: «Треба йому пошити одяг. І ти побачиш він запрацює.». Я їй : «Та да-да, добре…». Відклала його і буквально через місяць дізналась, що вагітна. Не встигла нічого пошити звичайно, але потім таки пошила, думаю треба ж якось задобрити, віддячити. Так і народилось моє янголя – донечка Ярина. Для мене ціннішого за цю крихітку, більше нічого немає на світі!Вона-найважливіша з-поміж усього. Намагаюсь дбати про неї, як про коштовний діамант.
P.S. Відчути дар материнства – мріє кожна жінка ; увійти в сад, в якому завжди світить сонце і час року – весна. Найдорожче намисто на шиї матері – це руки дитини, яка міцно обіймає.
