Якщо написано на долі бути художником, то так і станеться. Випадок, то коли людина в якийсь визначений момент усвідомлює своє призначення чи творче покликання. Але до цього часу можна йти іноді дуже довго, аналізуючи своє попереднє життя, а також дитинство й увесь життєвий досвід...
Художники - це ті, котрі мають особливий зв'язок з Богом. Саме вони розмальовують чорно-білий світ у барви веселки та видаються нам, звичайним, - диваками. А ще часто йдуть на десятки, а то й сотні кроків уперед, і сучасники їх не завжди розуміють...
- Анно, чи розмовляєте Ви зі своїми картинами?
-Ні, радше вони зі мною розмовляють, кажуть, коли потрібно зупинитися чи щось додати.
-Звідки беруться мотиви?
-Мене надихають люди, речі, поєднання кольорів, фактури...
- Що для Вас є мистецтво?
-Мистецтво - це спроба втекти від суєтності життя.
- В якому стилі пишете свої полотна?
- Мистецтвознавці означили мій стиль, як символізм. Я ж називаю його фольк-модерном.
- Скільки всього маєте картин?
-Я ніколи не підраховувала, але думаю рахунок вже іде на тисячі.
-На Вашу думку, яке головне завдання художника
-Робити те, від чого він отримує задоволення, те, від чого метелики в животі. В жодному разі не силувати себе!
-Розкажіть про інші напрямки Вашої творчості - декоративно-прикладного мистецтва: ювелірні вироби та вітражні лампи. З чого усе почалось? Як відбувались перші кроки на шляху до їх створення?
- Вітражі то моє дуже давнє захоплення. Близько десяти років як цим уже не займаюсь, і більше не планую повертатись. Це дуже тяжка фізична робота, в якій творчість складає всього лише 5%. Вишивка ювелірних прикрас та аксесуарів почалася з глибокої депресії і можна сказати стала моїм порятунком. Цінною для мене є люневільська вишивка, дуже душевно до неї ставлюсь.
-Ваші мрії?
-Я мрію про спокійне, але цікаве життя.
