Стати скульптором непросто, це під силу тільки талановитим! Можна сказати, що в цій сфері працюють фанатики, захоплені своєю справою.
Протягом усього життя, до глибокої старості, вони творять прекрасне.
Тривале навчання, пошук свого унікального стилю, поступове зростання авторитету в мистецькому співтоваристві і залучення клієнтів-ось звичайний шлях скульптора. Фокусування на завданнях, швидкість реакції, уважність до дрібниць і хороша пам'ять- вкрай важливі для митця такого виду діяльності.
Про оригінальний погляд на навколишню дійсність, нове "прочитання" звичних об'єктів й авторське бачення-далі разом з професіоналом і майстром своєї справи Олександром Ковальчуком.
- Олександре, як Ви стали майстром?
- Коли облаштовував свою першу так звану базу творчого підґрунтя, зрозумів: одними лише молотком та пласкогубцями не обійтися! Ще тисячі дрібниць знадобиться. На той час моєю майстернею слугував балкон 3×1м - відведений куточок у квартирі. Тож зрозуміло, що про збагачення інструментів навіть не йшлося! Обмежена квадратура надто сковувала мене в творчих намірах: розводити хімією чи стукати-зась. Подібне шалено нервувало оточуючих. Пригадую, вийду десь на ринок, чи до крамниці, то всі пальцями тикали, кидаючи мені в обличчя:" Оце той дятел, що спати не дає!" Згодом, разом із дружиною перебралися на дачу до сестри. Уже там моє робоче місце займало цілу кімнату, і подвір'я в повному розпорядженні: вільний простір нової оселі надав можливість працювати з масштабними рукотворами.
- Що найважче у створенні скульптури?
- Найважче - вчасно зупинитися! Я захоплююсь виготовленням різноманітних деталей. Вони самі по собі цікаві, але коли їх багато, то в якийсь момент починають відволікати від основного. Моя дружина-головний мій критик і водночас моя муза. Саме вона допомагає мені об'єктивно оцінити стан твору, поправляючи на півдорозі до фінішу; фотографує напівзакінчену роботу. До речі, фотоапарат також показує по об'ємам: де впало, а де не дуже. Бо в металі не перефарбуєш, як на полотні. Це потрібно всю деталь нагрівати до температури 1000 градусів.
- Розкажіть про символи у Ваших роботах? Чи вірите Ви в їх доленосність?
- Однозначно! Всі сакральні символи цілеспрямовано використовую. Бо хочеться, аби наші люди не тільки дивилися "Квартал 95", а й згадували, що у нас є набагато цікавіші речі, здатні допомогти кожному. Часом, на прохання когось із своїх клієнтів створити ангела для них, лишень за внутрішнім відчуттям тієї людини розумію, який-то має бути ЇЇ/ЙОГО ангел, ліплячи його образ у власній уяві. Найприємніше-це коли люди так радіють моєму рукотвору, аж плачуть, мов діти. Іноді мені здається, що то акторська гра, перепитую. Друзі кажуть: "це щиро, справді. Людина просто щаслива!" Дивуюся тому, бо рідко бачу подібну реакцію, щоб мистецтво настільки розчулювало. Зазвичай більшість проходить повз і навіть оком не моргне. А ось хто дійсно здатний оцінити мої витвори,-то це люди з вишуканим смаком. Також серед моїх клієнтів є не тільки митці, а й відомі політики та бізнесмени.
- Яка цінова політика Ваших робіт?
- Вартість буває різною: від тисячі гривень до десяти тисяч доларів. Все залежить від складнощів, котрі трапились під час роботи та затребуваного часу на той чи інший виріб.
- Ваші мрії і творчі плани майбутнього.
- Хочеться творити усі кращі, на мою думку, рукотвори, аби постійно мати персональну виставку; добудувати дім нарешті, бо цей процес тягнеться років десять як. І, звісно ж, - ТВОРИТИ! Якщо буде здоров'я - не зупинятися! Не знаю, що саме мене штовхає в спину, але защоразу хочеться створити щось абсолютно нове, чого досі ніхто не бачив; щось таке показати світу, щоб зацікавило усіх без винятку!
